Соціальні мистецтва: черпання з цілого

Оприявнення невидимих вимірів соціальної трансформації

Оригінал: https://medium.com/presencing-institute-blog/social-arts-sourcing-from-the-whole-84c015bfe3ae

Переклад: Катерина Кравчук

«Я бачу село, екосистему, обличчя, тіла і відлуння. Я відчуваю себе зворушеною до сліз, втягнутою, частиною. Мене тягне дивитися з благоговінням, вбирати, з’єднуватися.

Я відчуваю себе повною, я бачу всю себе і всіх вас, мене тягне до полярностей пристрасті.

Я бачу переходи і межові шлюзи, я відчуваю почуття надії і хвилювання, мене тягне до танцю тіней.

Я відчуваю хвилювання і трепет, я бачу хаотичний вихор змін, мене тягне до потоку часу».

- Уривок з Практики Резонансу в Театрі соціальної присутності, лютий 2024 року

Оживлення системного мислення

Соціальні Мистецтва — це набори практик, почерпнутих з різних видів мистецтва, які підтримують трансформаційне навчання та зміни, роблячи видимими та привертаючи увагу до менш відчутних закономірностей та динаміки соціальних систем. У контексті Теорії U та Чутливої присутності, Соціальні Мистецтва завжди інтегровані в конкретні контексти. Це набір методів і практик, які ми приносимо у значимі соціальні контексти, передові рухи і до людей, що часто роблять правильні речі з правильними намірами, але їм не вистачає інструментів, щоб отримати доступ до того, про що їх просить майбутнє, яке зароджується.

Використання практик Соціальних Мистецтв дозволяє нам дослідити патерни соціальних полів і те, як вони змінюються. Ці практики не лише застосовуються в конкретних контекстах, але й вбудовуються в рамки системного мислення і спостерігаються дослідницькою спільнотою — “простір для проведення” практик є частиною дослідження, щоб зробити видимим невидимий вимір соціальних перетворень. Соціальні мистецтва постійно демонструють себе як потужну силу трансформації, втілюючи системне мислення в життя, змушуючи системи бачити і відчувати самих себе, створюючи зміни в агентності і відкриваючи можливості для активації систем іншого типу.

За останні кілька років спостерігається вражаюче зростання використання соціальних мистецтв у роботі над системними змінами, керованими спільною усвідомленістю. Це надихаючий прогрес у цій сфері і він спонукав нас до роздумів і діалогу про те, що ми розуміємо під соціальними мистецтвами. Що лежить в основі практик, які включають Театр соціальної присутності, Візуальну практику, Соціальну поетику та Акустику? Або, інакше кажучи, яким є “погляд”, що скеровує цю працю? У цій статті ми ділимося нашим розумінням, яке сформувалося за 20 років практики соціальних мистецтв, того, що є важливим для нас у цій роботі, і чому ця робота є важливою для трансформації систем.

Що ми маємо на увазі під соціальним полем і чому це актуально?

Соціальні Мистецтва — це підхід до змін з позиції соціального поля. Такий підхід — це інший спосіб мислення про соціальні системи. Соціальні Поля можна уявити як мережу зв’язків і відносин, які є чимось більшим, ніж просто сума частин, і які надають соціальній системі її якості або текстури (читайте більше тут і тут). Соціальне Поле можна розуміти як таке, що має власний характер, внутрішню сутність і навіть власний намір. Погляд на системи під таким кутом зору допомагає нам зрозуміти їх як “живі системи”, що мають власну волю і несуть власну істину — так само, як і людина. Соціальні Мистецтва можуть допомогти Соціальному Полю побачити і відчути себе, і тим самим створити сприятливі умови для того, щоб правда цього “буття” стала видимою і відомою, слугуючи його власній трансформації.

Принципи Соціальних Мистецтв у контексті теорії U та Чутливої присутності

Соціальні Мистецтва завжди вбудовані в соціальний контекст

Соціальні Мистецтва ніколи не є продуктом або твором виключно художника. Вони виникають з цілого Соціального Поля, частиною якого є митці, у момент створення. При цьому всі члени Соціального Поля є частиною творчого процесу і самі стають митцями. Соціальні Мистецтва перетворюють аспекти Соціального Поля у видимі структури і трансформують Соціальне Поле, таким чином, що його бачать учасники та учасниці цього поля. Таким чином, воно залучає всіх учасників як джерело, творців, а також як “аудиторію”, яка діє в цьому полі.

Соціальні Мистецтва є навмисними і не маніпулятивними:

Наміром практик Соціальних Мистецтв є зробити видимими глибинні структури Соціального Поля, які містяться в колективному внутрішньому досвіді. Соціальні Мистецтва не намагаються зробити так, щоб щось відбулося. Вони не можуть бути визначені заздалегідь. Вони, радше, народжуються в моменті, в емерджентному знанні та досвіді. Те, що виражається, не має на меті протистояти або спрямовувати аудиторію в якомусь напрямку, але слідує і залежить від фактичного стану Соціального Поля в цей конкретний момент. Таким чином, Соціальні Мистецтва завжди працюють на користь того, що ось-ось проявиться.

Соціальні Мистецтва вбудовані в рамки системного мислення

Вони допомагають соціальному контексту побачити і відчути власну поточну ситуацію, структуру і динаміку відносин, а також його потенційні можливості в майбутньому. Саме це бачення і відчуття стає потужним каталізатором глибоких особистісних і системних трансформацій. В основі цього лежить переконання: “Ви не можете зрозуміти систему, якщо не зміните її» (К. Левін). Ви не можете змінити систему, якщо не трансформуєте свідомість. Ви не можете трансформувати свідомість, якщо не можете змусити систему побачити і відчути себе” — Отто Шармер.

Соціальні Мистецтва керуються усвідомленістю

Якість та актуальність Соціальних Мистецтв тісно пов’язані зі здатністю митців усвідомлювати Соціальне Поле та його складові, включно з самими митцями. “Технічні навички” корисні лише доти, доки вони підпорядковані усвідомленню цілого, того, що помічається. У своїй книзі “Театр соціальної присутності: Мистецтво робити правильний рух” Аравана Хаяші використовує термін “Справжній Рух”, який чудово описує те, що можна назвати найважливішою метою для Соціальних Митців. Це вміння призупинити судження, використовувати свій розум лише як одне з багатьох почуттів, щоб помітити, а не “осмислити”, і лише потім слідувати за тим, що з’являється звідти. Можна сказати, що художник не вирішує, що має бути виражено, а скоріше слідує за тим, що хоче стати видимим.

Значення резонансу в Соціальних Мистецтвах

Резонанс є ключовим інгредієнтом і механізмом Соціальних Мистецтв. Художній процес базується на танці резонансу і творення. Він викликається резонансом у Соціальному Полі. Мистецтво змінює усвідомлення та якість Соціального Поля, що перебуває в резонансі з творенням, яке спрямовує митців у подальший резонанс — круговий рух, вбудований у простір уважного усвідомлення та допитливості. Окрім резонансу, притаманного цьому процесу, керований процес Соціального Резонансу в окремі моменти або як частина деяких практик (4D мапування у Театрі соціальної присутності) спонукає до рефлексії над тим, яка якість була створена. Практика резонансу може розглядатися як вступ до смислотворення, але зберігаючи феноменологічну лінзу — інтерпретації або пояснення заважатимуть свіжому і відкритому сприйняттю цього видимого дзеркала Соціального Поля, що трансформується. Інгредієнтами цієї практики є стишення і фіксація явищ, що сприймаються присутніми.

Дослідження: Розслідуючи Глибинні Виміри Трансформації Систем

Соціальні Мистецтва можна розуміти як тілесно-орієнтовану методологію соціальних досліджень та досліджень дії для вивчення природи соціальної реальності для соціальної системи, а також дослідження її майбутніх потенціалів у реальному часі. Хоча існує багато методологій для бачення систем, бракує строгих дослідницьких методів для їхнього відчування. Оскільки Соціальні Мистецтва завжди вбудовані в контекст, вони втілюються, переживаються і спостерігаються спільнотою, яка складає цей контекст. Миттєвий досвід цієї спільноти є ключовою інформацією про систему. Водночас, спільнота також є “простором, що утримує”, де реальність, що народжується, спостерігається через Соціальні Мистецтва. Як учасники-спостерігачі процесу, громада бере участь у дослідженні патернів Соціального Поля та зрушень зсередини, щоб зробити видимим невидимий вимір соціальної трансформації. Використання Соціальних Мистецтв як дослідницької методології висвітлює динаміку Соціального Поля в конкретному контексті, щоб надати інформацію для дій у цьому контексті і, водночас, вказати на більш узагальнену модель соціального поля та його зміни.

Чому ми розглядаємо Соціальні Мистецтва як потужний інструмент трансформації?

Людський розум, безперечно, здатен на великі звершення і високо цінується в нашому суспільстві. Однак основний принцип роботи розуму полягає в логічному поєднанні раніше засвоєних знань. Це метод творення, придатний для відомого світу. Але покладання виключно на розумові здібності в умовах дезорганізації та кризи, коли потрібні нові та безпрецедентні підходи, не привело до успіху. Соціальні Мистецтва є інструментом творення в цьому контексті, оскільки вони свідомо оперують з невідомим. У Соціальних Мистецтвах місце незнання визнається творчим моментом, а практики пропонують метод призупинення розуму, занурення в досвід (незнання) і перебування там достатньо довго, щоб з’явилося щось нове. Лише після цього розум знову залучається до смислотворення.

Далі, для того, щоб торкнутися ще не розкритого потенціалу і доторкнутися до вродженої креативності людини, глибшого пізнання, нам потрібно активувати всі “органи сприйняття”. Соціальні Мистецтва відіграють тут ключову роль, оскільки вони дозволяють встановити більш безпосередній зв’язок із суб’єктом — активізувати чуттєве відчуття реальності, яке часто перевищує можливості розуму, який, природно, намагається пояснити явища в рамках свого обмеженого набору понять. Соціальні Мистецтва не обмежуються мовою чи освітою, і тому їх можна розуміти як глибоко інклюзивні; вони мають потенціал зв’язку з усіма членами соціального поля, живої системи, охоплюючи розмаїття освіти, культури, гендеру та виховання, тому що вони пропонують досвід, який торкається людської здатності до сприйняття .

Коли мистецтво справді походить із Соціального Поля — як у Соціальних Мистецтвах — воно розкриває Соціальне Поле для самого себе, у спосіб, що виходить за межі можливостей концепцій та аналізів.

Щоб дізнатися більше про Соціальні Мистецтва в різних контекстах, прочитайте статтю Аравани про Театр соціальної присутності, роздуми Маніша про поезію та колективну травму, статтю Келві про генеративний скрайбінг та довіру до дії або есе Джейсі про візуальне мистецтво та колективну свідомість. Більше історій ви знайдете у статті Джона про Соціальну Поетику, історії Отто з програми Екосистемного Лідерства в Колумбії, міркуваннях Келві про контейнери або історіях про використання Театру соціальної присутності у аудиторіях та в молодіжних програмах. Щоб дізнатися більше та зв’язатися з нами, знайдіть нас онлайн за адресою https://www.u-school.org/social-arts

Висловлюємо подяку команді, яка долучилася до створення цієї статті:

Анжела Балдіні, Аравана Хаяші, Емма Пейн, Єва Померой, Гьотц Фізер, Джейс Пей Ю Лі, Джон Стаблі, Джулі Артс, Келві Берд, Маніш Шрівастава, Олаф Балдіні, Отто Шармер, Себастьян Юнг